Внимание! Проект ТравоМаркет продается. Подробнее

Історія фітотерапії: більше 2000 років досвіду зцілення

Історія використання лікарських рослин в якості лікарського засобу настільки ж стара, як і саме людство.

Фітотерапія є одним з видів лікування, який включає в себе використання сировини та рослинних препаратів, що є основною частиною так званої природної медицини.


Вже дві тисячі років, ще у стародавньому Вавилоні та Ассирії відомі такі лікарські рослини, як ромашка, полин, солодка, календула, подорожник, і, навіть, кріп. Ще більше трав'яних продуктів, і набагато більш докладну інформацію про їх використання зустрічаємо в джерелах давньої медичної науки Єгипту. Знаменитий папірус Еберса (названий на честь відкривача) мав більше 900 рецептів, більшість з яких містить рослинні матеріали. Серед інших лукарських рослин згадуються шафран, коріандр, алое, чистотіл. Папірус описує відомі сьогодні лікарські рослини, такі як часник, льон і м'ята. Крім того величезне зростання фітотерапії асоціюється з Давньою Грецією. 

Гіппократ (460 р. - 377 р. до н. е) - грецький лікар, відомий як "батько медицини", у своїй основній роботі "Корпус Гіппократа" перераховує близько 300 лікарських засобів природного походження, в тому числі більше 200 рослин. У Стародавньому Римі до першого століття до нашої ери, фітотерапія не була популярною, кажучи сучасною мовою. 

Але вже Діоскорид у своїй роботі "De Materia Medica" надає опис до 600 видів лікарських рослин. 

Більш великий список, щонайменше 1000 видів лікарських рослин, про які повідомлялося в першому столітті нашої ери належить Плінію Старшому. У своїй роботі "Природна історія", автор не тільки згадує лікарські рослини, але і дає свої рекомендації щодо властивостей та способів застосування. 

Останнім, великим фахівцем з трав'яної медицини древньої епохи був Гален, ад'ютант, лікар кількох римських імператорів, між іншим, і Марка Аврелія. Його найбільшим досягненням було створення нових форм препаратів (настій, відвар, настойка, лінімент). Ці розрахунки досі використовують у фітотерапії. 

Нові ідеї в лікуванні травами розробив лікар-вчень епохи Відродження Парацельс (1493-1541). Він першим сказав, що суть зцілення (Квінта есенція) повинна бути основана на рослинному матеріалі. Іншими словами, він хотів виділити з рослин фармакологічно активні речовини. 

Ці думки та напрямок також реалізує і сучасне траволікування. Наприкінці п'ятнадцятого століття, була надрукована перша книга, що містить таку інформацію, де зображено всі енциклопедичні знання по фітотерапії.
Реальні наукові розробки фітотерапія отримала в дев'ятнадцятому столітті, коли розпочали досліджувати морфій, опіум, каву, препарати стрехнину і хініну.


"Золота ера трав'яної медицини" проіснувала до тридцятих років дев'ятнадцятого століття. Саме в 1935 р. Домарк синтезував перші сульфаніламіди, за що отримав Нобелівську премію. Ера хіміотерапії, лавина нових препаратів хімічного синтезу, їх різноманітність, швидкість роботи, значна ефективність у ті часи, на початку ери антибіотиків, а потім психотропних препаратів - всі ці фактори явно гальмували розвиток досліджень на лікарських рослинах. 

В кінці 50-х років, з'явилися перші роздуми і побоювання щодо препаратів синтетичного походження. Все частіше повідомлялося про побічні ефекти цих препаратів, або навіть захворювання, пов'язані з тривалим лікуванням. Це в першу чергу торкнулося побічних ефектів, таких як ушкодження печінки, нирок і кров'яної системи. Крім того, лікування хронічних захворювань літніх людей, використовуючи синтетичні препарати, стало дуже малоефективним. Аналогічні міркування стосувались і лікування хронічних захворювань, таких систем, як серцево-судинної, органів дихання, сечостатевої системи і шлунково-кишкового тракту та дерматології.


У цій ситуації, на основі нових методів дослідження, як біохімічних, так і фармакологічних всі знову повернулися до фітотерапії. На цікавість до траволікування вплинув і той факт, що переважна більшість лікарських засобів рослинного походження є відносно дешевими і містять окрім активних речовин, також вітаміни, макро - і мікроелементи. 

Трав'яні препарати краще засвоюються організмом, ніж синтетичні. Класичним прикладом є вітамін С, який походить з рослинного матеріалу, наприклад, дикої троянди - його біодоступність у 3-4 рази вища, ніж після введення синтетичних форм.


Говорячи про розвиток сучасної фітотерапії слід розрізняти два основних напрями. 

Одним із них є традиційна трав'яна медицина, часто звана "народної". Вона заснована на галенових препаратах - розчини, настої, відвари, приготовлені з трав'яних сумішей окремих трав. Ці засоби залишаються популярними, тому що вони прості в приготуванні та мають багатовікові традицію. Вони містять ряд активних речовин, як правило, працюють плавно і повільно, широко використовуються при лікуванні хронічних захворювань. Загалом, настої і відвари працюють у різних напрямках, стимулюючи і вирівнюючи дію багатьох систем. Це має велике значення, оскільки вони стимулюють імунну систему організму, постачають багато мінеральних речовин і вітамінів.

Традиційна фітотерапія має недолік - терапія, як правило, носить довгостроковий характер.


Другий напрямок є сучасною формою лікарських засобів рослинного походження, який отримують в процесі виробництва (фізико-хімічні параметри насамперед з певними лікувальними властивостями). Таким чином, фітотерапія кожну рослину точно дозує, вивчає її ефективність та взаємодію з іншими лікарськими засобами.

Деякі експерти фітотерапії виділяють і третій напрямок розвитку фітотерапії, а саме - профілактичний. Це відноситься до конкретних професійних груп, які працюють у несприятливих та шкідливих умовах (сталевари, шахтарі, працівники хімічної промисловості). Препарати приймають у вигляді різних напоїв-сиропів, які містять вітамін В і запобігають ушкодженням печінки (дисульфід вуглецю), а в умовах теплового стресу (висока температура) - для вирівнювання балансу води та електролітів в організм.

Наприклад, чудово втамовує спрагу звичайний, відомий усім, чай з м'ятою! 

Існує багато непорозумінь і запитань, що стосуються взаємозв'язку між синтетичними лікарськими засобоми і просто самими травами, в процесі лікування пацієнта з діагностованим захворюванням. Але, варто зрозуміти, що між ними не існує жодного антагонізму. Це залежить від діагнозу, фази захворювання, лікаря і його знання властивостей лікарських засобів рослинного походження. У гострій фазі захворювання, зазвичай швидше і більш ефективно працюють синтетичні препарати, а вже при хронічному - краще приймати лікарські трави.

Терапія є питанням індивідуального підходу до пацієнта. Часто ми приймаємо синтетичні засоби і рослини по черзі, наприклад, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Крім сучасних препаратів, ми рекомендуємо вживати лляне насіння. Рослинні препарати зменшують наявність та тяжкість побічних реакцій на препарати синтетичного походження, особливо це відноситься до розладів шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок. 

Багато питань також відноситься до питання про безпеку прийому трав'яних ліків. Правда полягає в тому, що переважна більшість лікарських трав нешкідливі, нетоксичні, проте, ніяк не можна узагальнювати! Деякі з активних речовин в травах, наприклад, алкалоїди, діють рішуче й правильно, але можуть бути і токсичними. Вони не можуть бути використані без відома і контролю лікаря. Крім того, варто і в інших випадках, перед використанням трав'яних сумішей, проконсультуватися з лікарем. Звичайно, немає такої необхідності, коли заварюєте трав'яний чай з шипшиною, глодом або коли ми робите настій з насіння льону.


Одним з негативних ефектів, пов'язаних з терапією є самолікування, тобто прийом ліків без консультації і порад лікаря. Не варто використовувати фітотерапію як метод самолікування, тому що багато рослин містять сильнодіючі алкалоїди й інші сполуки азоту, серцеві глікозиди і можуть спричинити небезпечне для життя отруєння!
Ви також повинні пам'ятати, що деякі рослини містять токсичні речовини.


Фітотерапія, а також інші види лікування, вимагає правильного діагнозу проблеми, а правильний діагноз може бути поставлений тільки лікарем. Крім того, процес загоєння повинен здійснюватися під строгим контролем. Ризик самолікування полягає у відсутності правильного діагнозу захворювання, незнання хімічного складу рослин та правильного дозування трав. Погано вибравши суміш трав та їх недоречне дозування, може не тільки зменшити або повністю усунути їх цілющі властивості, а й призвести до небажаних наслідків.

Будьте обачними!